Протягом останніх двох десятиліть судова система України перебуває в постійному процесі реформ. До 2002 року питання її діяльності врегульовувались Законом “Про судоустрій”, який був прийнятий ще в 1981 році та діяв з певними змінами та доповненнями аж до 2002 року. Поряд з цим законом правовий статус судді визначався окремим Законом України “Про статус судді”. Згадані нормативні акти у свій час певним чином урегульовували певні питання функціонування судової системи України та визначали правовий статус суддів України, діяли в певних редакціях, змінювались та доповнювались. У 2010 році законодавець вирішив поєднати питання правового регулювання  судоустрою та статусу судді і викласти їх в одному нормативно-правовому акті – Законі України “Про судоустрій і статус суддів”. Окрім такого роду кодифікації, реформа 2010 року передбачала багато інших нововведень: ліквідацію військових судів, створення Національної школи суддів України, утворення Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних та кримінальних справ, упровадження автоматизованої системи розгляду справ тощо. Однією з важливих нововведень Закону 2010 року стала докорінна зміна системи добору суддів. Зміни стосувались як інституційної складової – створення єдиного органу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка отримала повноваження з організації й проведення загальнодержавного добору  суддів, так і інструментів визначення рівня професійної готовності кандидатів для роботи на посаді судді.

Інститут добору на посаду судді в 2010 році поповнився такими процедурами та поняттями, як анонімне тестування, спеціальна перевірка та спеціальна підготовка кандидатів на посаду судді, виконання письмового практичного завдання, рейтинг кандидатів на посаду судді, конкурс.

Примітно, що такі законодавчі нововведення, як і тепер, також супроводжувались критикою громадськості, неоднозначною оцінкою експертів та представників різних політичних сил, а поряд з цим – схваленням Європейською комісією “За демократію через право” та планомірним упровадженням на практиці.

Безумовно, не можна сказати, що зміни 2010 року не мали недоліків та прогалин у регулюванні певних сфер, однак уперше в історії добору суддів України всі фахові юристи, які мали досвід роботи за спеціальністю, вік не менше 25 років та громадянство України, отримали право взяти участь у загальнодержавному конкурсі, разом з усіма іншими учасниками вирішити тестові завдання, які для всіх були однакового рівня складності та змісту, підготувати проект рішення суду за однаковими вихідними даними та показати свої найкращі вміння, у подальшому вибрати суд, який подобається, і позмагатися з конкурентами.

У 2011 – 2012 роках проведення доборів на посаду судді були безпрецедентними явищами в судовій системі. Уперше на практиці членам та працівникам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які за фахом здебільшого є юристами, довелось вирішувати питання логістичного характеру та організації іспиту для майже 4000 учасників, відшукувати технічні рішення з метою оперативної перевірки робіт кандидатів, напрацьовувати необхідні локальні нормативно-правові акти, методичні та інструктивні матеріали.

Новий виток судової реформи та прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» ще більше посилив значення іспиту в процесі виявлення професійного рівня судді.

Починаючи з 2015 року, процедура його складання, яка передбачала два компоненти – анонімне тестування та виконання практичного завдання, стала обов’язковою для всіх діючих суддів. Такий обов’язок випливав з необхідності кожному судді пройти процедуру первинного кваліфікаційного оцінювання ( на сьогодні – кваліфікаційне оцінювання) для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, а також обов’язкового складання іспиту під час кар’єрного зросту й переходу в суд вищої інстанції.

Варто відзначити, що положення закону про судоустрій у редакції 2010 року, ще до його прийняття, а пізніше – і під час його дії, піддавались критиці експертів та громадськості щодо відсутності засад конкурсності під час формування штату суддів вищих судів та Верховного Суду України.

Такі зауваження та рекомендації не залишились поза увагою законодавця. Редакція діючого Закону України «Про судоустрій і статус суддів»  передбачає обов’язкове складання іспиту для всіх охочих зайняти посаду судді незалежно від попереднього досвіду роботи (суддя, адвокат, науковець) або інстанції, у якій кандидат має бажання працювати. Процедура складання іспиту стала обов’язковою для суддів найвищого суду в системі судоустрою – Верховного Суду.

Чому в даній статті приділяється така увага іспиту, який складають кандидати на посаду судді або діючі судді? На думку автора, у світлі законодавчих змін щодо реформування судової системи за останні 10 – 15 років, поряд із не зовсім вдалими рішеннями, запровадження формату анонімного тестування та виконання практичного завдання – позитивний та ефективний крок у напрямі якісного добору суддівських кадрів, який проходить еволюційний розвиток і надалі буде лише посилювати свою вагу в забезпеченні судової гілки влади фахівцями найвищого рівня.

Розглядаючи тему еволюційного розвитку й реформування інституту іспиту (кваліфікаційного іспиту), насамперед варто звернутися до офіційних  документів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Одним з таких документів є Положення про порядок складання кандидатами на посаду судді кваліфікаційного іспиту та методику його оцінювання, яке затверджене рішенням Комісії 10 липня 2013 року (далі – Положення). Відповідно до пункту 1.2. цього документа іспит проводиться з метою об’єктивної оцінки належних теоретичних та практичних знань кандидатів у галузі права, рівня їх професійної підготовки, ступеня готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також оцінка їх особистих та моральних якостей. Іспит проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України шляхом складання кандидатами письмового анонімного тестування (далі – тестування), виконання практичного завдання з метою виявлення рівня практичних навичок та умінь у застосуванні закону (далі – виконання практичного завдання). Базовими вимогами проведення іспитів, які проходили в 2011 – 2013 роках були:

а) забезпечення єдиного підходу та рівних умов для всіх учасників (п. 1.2. Положення);

б) можливість спостереження за всіма стадіями проведення іспиту громадськістю (п.п. 1.2., 7.3. Положення)

в) конфіденційність тестів та практичних завдань (п. 3.13. Положення);

г) забезпечення анонімності під час усіх стадій іспиту (п.п. 7.1.-7.6. Положення);

д) використання автоматизованого комплексу генерації завдань та їх перевірки (п. 7.4. Положення);

е) упровадження індивідуальних карток кандидатів та безпосередня генерація їх персональних кодів у день проведення іспиту (п. 5.8. Положення).

є) єдині кваліфікаційні вимоги виконання практичного завдання (додаток 9 до Положення).

Чи збережені вищеназвані положення в діючій процедурі проведення іспиту?

Для отримання відповіді необхідно звернутись до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 4 листопада 2016 року (далі – Порядок). Об’єктивність проведення іспиту забезпечується його прозорістю, конфіденційністю тестових запитань і практичних завдань, єдиною методикою встановлення його результатів, рівністю умов у доступі до інформації про його процедуру, місце, час і тривалість проведення тощо (пункт 6 розділу І Порядку). Для складання іспиту його учасник забезпечується індивідуальним кодом, після закінчення перевірки усіх бланків відповідей та зошитів для виконання практичних завдань здійснюється встановлення та персоніфікація загальних результатів іспиту з використанням такого коду (п. 19  розділу V Порядку). Перевірка виконаного учасниками іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання його результатів (п. 11 розділу V Порядку).  Як бачимо, діючі нормативно-правові акти Вищої кваліфікаційної комісії України з певними редакційними правками зберегли  основні принципи та інструментарій, напрацьовані раніше.

Констатуючи достатньо високий рівень інституційної пам’яті в нормативно-правових актах Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, варто відзначити, що деякі положення, які існували у попередніх редакціях локальних нормативно-правових актах Комісії, у діючих документах сьогодні відсутні. Слід звернути увагу на необхідність обов’язкового врегулювання питань складності тестових та практичних завдань, які входитимуть до відповідних баз завдань, оприлюднення методики оцінювання результатів виконання практичного завдання, аналізу результатів проведених  іспитів та оприлюднення статистичних даних.

Такий стан речей може пояснюватись значно ширшим колом правовідносин, які врегульовані Порядком проведення іспиту та методикою встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, поряд із Положенням про порядок складення кандидатами на посаду судді кваліфікаційного іспиту та методикою його оцінювання, що, ймовірно, буде корегуватись та приводитись у відповідність до діючої редакції Закону, однак, жодним чином не сприяє підвищенню довіри до іспиту, як надійного та об’єктивного інструменту перевірки професійного рівня судді.

Окреслені аспекти є особливо важливими з початком проведення тестування особистих та моральних якостей суддів та кандидатів на посаду суді. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року, передбачаючи необхідність встановлення особистих та моральних якостей кандидатів на посаду судді під час проведення кваліфікаційного іспиту,  містив прогалину та не визначав способу, у який такі якості повинні були перевірятись.

Чинний Закон визначає випадки та спосіб перевірки особистих морально-психологічних якостей суддів та кандидатів на посаду судді. Відбірковий іспит (ст. 76 Закону) проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у формі анонімного тестування з метою перевірки рівня загальних теоретичних знань кандидата на посаду судді у сфері права, володіння ним державною мовою, особистих морально-психологічних якостей кандидата. Для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання (ст. 85 Закону).

Як свідчить досвід проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України конкурсу до Верховного Суду, який відбувся в 2017 році, процедура складання письмового анонімного тестування та виконання практичного завдання не викликала особливої критики щодо порядку проведення та змістовного наповнення. Окремі зауваження щодо змісту практичних завдань, формулювання відповідей у тестових запитаннях імовірніше були пов’язані з відсутністю практики підготовки контенту саме для перевірки професійних компетенцій у суді найвищої інстанції.

Аналіз оцінки громадськістю й самими учасниками ходу проведення іспиту показує, що найкраще з позиції надійності результату зарекомендував себе етап письмового анонімного тестування. Поясненням цьому є значний досвід проведення тестувань Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, використання напрацьованих та перевірених практикою підходів щодо організації, розробки та оприлюднення програми тестування, швидке опрацювання та встановлення результатів тестування тощо.

Складнішою стала ситуація з проведенням другого етапу іспиту – виконання практичного завдання. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, який використовувався під час конкурсу до Верховного Суду, передбачає,  що перевірка виконаного учасниками іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання його результатів. Якщо звернутися до Положення про порядок складення кандидатами на посаду судді кваліфікаційного іспиту та методику його оцінювання,  показниками оцінювання виконання практичного завдання відповідно до цього положення є законність і обґрунтованість проекту процесуального документа, відповідність його форми й змісту вимогам процесуального закону (13 балів) та дотримання правил правопису та стилістики судового рішення (2 бали). Документи, які визначали порядок виконання практичного завдання кандидатами на посаду судді до Верховного Суду, таких «орієнтирів» для учасників конкурсу не встановлювали, що й стало наслідком негативних оцінок та критики процедури визначення результатів виконання практичного завдання.

Як оцінювати процедуру психологічного тестування кандидатів на посаду судді як вид тесту під час кваліфікаційного оцінювання суддів та як етап майбутнього відбіркового іспиту? Безперечно, оцінка таких якостей майбутнього судді є важливою й необхідною для допуску до професії. Вищенаведений аналіз окремих нормативно-правових актів та досвід проведення іспитів для кандидатів на посаду судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України дозволяє зробити висновки щодо позитивних та негативних результатів іспитів у галузі права. Тестування для виявлення особистих морально-психологічних якостей кандидатів на посаду судді Верховного Суду в історії судової системи України відбулося вперше в 2017 році. Чи правильно воно було проведене, можна сказати, лише проаналізувавши положення нормативних актів, які  встановлюють відповідний порядок. У різних документах Вищої кваліфікаційної комісії суддів України зустрічається конструкція “методика тестування особистих морально-психологічних якостей”. Наразі ознайомитися із вказаним документом або знайти інформацію про його затвердження не вдалось.

Психологічне тестування  кандидатів на посаду судді – нова процедура для судової системи й складова іспиту, яка повинна пройти складний шлях удосконалення, спроб та помилок. Існуючі запобіжні інститути щодо виявлення недоброчесних суддів, як, наприклад, дисциплінарна відповідальність, навіть у випадку наявності недоліків зможуть компенсувати їх та допомогти усунути  в майбутньому. Однак робота над удосконаленням системи оцінки морально-психологічних якостей суддів та кандидатів на посаду судді неможлива в інформаційному вакуумі. Відповідно до Порядку складання відбіркового іспиту та методики оцінювання його результатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 10 квітня 2017 року,  принципами відбіркового іспиту є публічність, прозорість, відкритість, рівність умов для осіб, які беруть участь у ньому. Зважаючи на визначення Комісією графіку проведення відбіркового іспиту в жовтні – листопаді 2017 року, сподіваємось на оприлюднення найближчим часом і методики  тестування особистих морально-психологічних якостей кандидатів та можливість її вивчення й оцінки.

Висновки

Інструменти та ідеологія Закону, закладені в системі оцінки професійних якостей судді, дозволяють якісно й надійно проводити добір серед найкращих претендентів. Як показує практика, довіра до таких способів оцінювання формується не відразу, а ефективність їх застосування залежить від практичного досвіду та збереження інституційної політики установи, відповідальної за проведення таких процедур. Використання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України перевірених процедур та механізмів, апробованих раніше, позитивно вплинуло на оцінку порядку та результатів проведення добору до нового Верховного Суду. У той же час, нові підходи, які були використані під час цієї процедури, через недостатність інформації  про них, викликали негативну реакцію. Висновок, який може бути зроблений у цій ситуації – підвищення рівня поінформованості усіх учасників наступних конкурсів та відборів через оприлюднення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідних методик, критеріїв та показників оцінки, системний аналіз та розуміння яких  усуне будь-які сумніви та застереження щодо необ’єктивності та упередженості.

Впровадження інституту психологічного тестування під час призначення на посаду судді надає особливого значення питанню формування психологічного портрету кандидата на посаду судді. Необхідність подальшого удосконалення інструментів, підходів та процедури висвітлення (комунікації з суспільством) у зазначеній сфері, які лише починають функціонувати, вимагає ще більшої уваги, створення дієвої методологічної основи та якомога прозорішої процедури для забезпечення функціонування у судовій системі України дієвого механізму оцінювання професійного рівня для роботи на посаді судді.

Роман Савчук, член Правління ГО «Центр розвитку права»